Важлива, складна і для багатьох болісна тема-тілесні покарання. Чи можна бити дітей у виховних цілях? А якщо тільки по попі? А якщо легенько? Думка психологів та нейрофізіолгів однозначна: дітей бити не можна. Чому? Що відбувається з дитиною, коли до неї застосовують фізичне насильство?

Коли людина перебуває у стані стресу і їй загрожує небезпека, у її тілі включається еволюційний механізм “бий або біжи”:

• активно працюють надниркові залози
• у кров викидаються глюкокортикостреоїди
• серцебиття частішає
• кровоносне русло перерозподіляється так, щоб забезпечити киснем кінцівки.

Для організму це режим навіть не навчальної, бойової тривоги, і природа подбала про те, щоб мінімізувати навантаження на дитинча: у маленьких дітей у присутності батьків ця реакція не запускається. Але якщо джерело небезпеки-саме батько, то в ранньому дитинстві малюки фізіологічно не розпізнають насильство як щось небезпечне.

Мозок не б’є сигнал тривоги, і те, що відбувається, стає для маленької людини варіантом норми. Разом з цим у ранньому дитинстві активно формуються нейронні зв’язки, які в майбутньому стають зразками поведінкових, і так насильство міцно займає місце в структурі сімейних відносин. Виявляється, що бити близького можна. Завдавати біль беззахисному теж.

Найстрашніше, що такий сценарій найчастіше розгортається на все життя. звідси беруть початок знайоме всім “б’є-значить любить”, “мене били і нічого, людиною виріс”, “різ шкодувати-людини псувати” та десятки інших токсичних установок.

Батькам, до яких у дитинстві застосовували тілесні покарання, буває дуже складно розірвати поведінкову схему: на рівні почуттів та свідомості вони розуміють, що неприпустимо піднімати руку на близьких, але в кризові моменти, коли ресурс на нулі, а ситуація виходить з-під контролю, на поверхню піднімаються “готові” схеми, і рука ніби сама собою замахується на дитину.

Фізичне покарання має ширший діапазон наслідків, ніж здається батькам. Наприклад, загроза “дати ременя” через отриману двійку може призвести до позитивних результатів (дитина вивчить уроки), але напевно викличе негативне ставлення до навчання в цілому і схильність приховувати свої проблеми в школі.